Берегиня роду

[Мирочка]

Замовляння при потугах:

"На річках течуть води,
Течуть на моря й океани.
Пливе човен до моря,
Несе звісточку чудову.
Народжу я дитину
Здорову і сильну,
Із зіркою в небі,
Із долею на землі"


Ініціальна межа зводиться до обливання людини у момент набуття нового статусу, переходу із світу предків у світ явний.
Після пологів повивальниця, як посередниця
між різними світами, а тому й наділена особливою силою, зачинає першу купіль дитини. Омиває дитину, а воду відставляє десь у куточок, аби вилити її на зорі. Повивальниця так чинить, бо знає магічну дію першого омивання: набирається непочата вода із чистого джерела того ж ранку, коли жінка народжує, гріється на живому вогні, додається лише трішки чебрецю та череди; на дно кладуться
копійки, які перед тим добре випікалися на вогні та промивались у чистій джерельній воді (″хто його відає, добрі чи злі руки брали їх, а маленяті все перейде″)


Пізніше, коли жінка набереться трохи сили після пологів, то уже разом зі своїм Ладо-чоловіком купають маля, при цьому примовляючи, воду замовляючи:

В купіль воду лляю,
До Дани промовляю:
Матінко-Водице,
Чистая дівице,
Купіль освяти,
Дитинча благослови.
Купіль моя з м'яти і верби.
Моя доню, уночі тихенько спи.
Гіллячко берези докладаю
― У красі я доню покупаю.
Купцю-купцю, донечко мала,
Буде в тебе личко чисте, мов вода.
Купіль з первоцвіту й череди.
― Будеш гарною і милою завжди.
Купцю-купцю, воду примовляю.
Хай тебе Боги благословляють.



Повивальниця омиває породіллю, закриваючи таким чином Наву для матері, аби різні хвороби не чіплялися до неї й не забирали життєвої сили. Коли перші сонячні промені починають злегка торкатися землі, повивальниця непочатою освяченою водою
поливає породіллю, починаючи з голови, і при цьому примовляє:

Святою водою омиваю, браму до Нави закриваю,Нехай тая чорнота,Що у Яву забрела, згорить уся до тла,А тії чорнобожиці, які вчепилися до рожениці,Нехай втопляться у цій водиці.Усе чорне і зле хай від тебе, дочко, йде.Тебе знову омиваю і браму тую закриваю.Закриваю браму тричі на всі сторони і на всі світи,Уся чорнота у Наву відійди.Хай душа (ім'я) світла і чиста водою Даною свято омивається,І у води землі-матінки злиється.І у третій раз хай брама закриється.



Очищення породіллі та повивальниці водою на сороковий день після пологів, коли проводиться ″Зливки″.

Засвічу свічу
Тихо йду, ―
А вода по каменю.
А вода по білому
Іще тихше.
Засвічу свічу
Проти сонечка,
Проти місяця,
Тихо йду, ―
А вода по каменю.
А вода по білому
Іще тихше...

беручи воду з криниці (додаючи туди вівса, шматочків верби, ягід калини); повитуха поливала нею ру­ки породіллі й примовляла:

«Як верба росте швидко, щоб так і ди­тина росла швиденько. Як заліза ніхто не вкусить, щоб так і поро­діллі ніхто не підкусив і дитини: ні з вітру, ні з-під зір, ні з приговору, щоб ти не боялася ніякого при­стріту!»;

породілля, стаючи навко­лішки, просила прощення за про­литу кров, а баба відповідала:

«Бог тебе простить, і ми прощаємо»;

очистивши тіло й душу, породілля вбиралася в чистий одяг і прийма­ла разом з батьком дитини гостей, що прийшли «на зливки».